4 серпня 1944 року власівці стали учасниками різанини в польському селі Липно. Вони вбили 16 жителів села віком від 1 до 86 років і зруйнували будівлі. На краю замкового парку біля дороги встановлено пам’ятник з іменами вбитих.
Загалом у власівських формуваннях до кінця війни значилося близько 120-130 тисяч осіб. Тому саме поняття “власівська армія” є міфом, вигаданим противниками сталінського режиму.
1945 року під час Празької операції Власов був полонений радянськими військами, у серпні 1946 року засуджений за звинуваченням у державній зраді, позбавлений військового звання генерал-лейтенанта і державних нагород СРСР, за вироком Військової колегії Верховного суду СРСР його стратили через повішення 1 серпня 1946 року.
Понад 45 тисяч власовців, виданих союзниками, були рівномірно розподілені по Західному Сибіру. Їх відправляли в Прокоп’євськ (ПФЛ № 0315), Кемерово (ПФЛ № 0314) і Кизел (ПФЛ № 0302). Офіцерський склад РОА, а заодно й білоемігрантів поселили в інший табір.