представник панівного класу в рабовласницькому суспільстві, що володіє всіма засобами виробництва і рабами ◆ Відсутній приклад вживання (див. рекомендації).
Ра́бство – система суспільних взаємовідносин, за якої допускається перебування людини (раба) у власності в іншої людини (пана, рабовласника, хазяїна) або держави. Перш у рабів перетворювали бранців, злочинців і боржників, пізніше й цивільних осіб, яких примушували працювати на свого господаря.
Останніми європейськими державами, що скасували кріпосне право, були Австрія (1848), яка очолювала на той час різні союзи німецьких держав, та Угорщина (1848 і остаточно 1853). Одночасно зі скасуванням кріпосного права відбувалося і скасування рабства.
Раби працювали до 18-19 годин на добу. Вважають, що середня тривалість життя негра-раба на плантаціях становила всього 10 років, а в XIX столітті – навіть 7 років. Рабам забороняли вчитися писати й читати, забороняли пересуватися групами більш ніж у 7 осіб без супроводу білих.