Акцентуація – це дисгармонійність розвитку характеру, яка проявляється у надмірній виразності окремих його рис або сполук, що зумовлює підвищену вразливість особистості щодо певного роду впливів та ускладнює її адаптацію в деяких специфічних ситуаціях.
Акцентуація характеру – це надмірна вираженість окремих рис характеру та їх поєднань, що становить крайній варіант психічної норми. У деяких людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що за певних обставин це призводить до однотипних конфліктів та нервових зривів.
При акцентуації особливості проявляються не скрізь і не завжди, на противагу розладам особистості. Дезадаптивні риси виявляються лише іноді у певних умовах, за важких життєвих ситуацій чи психічних травм. При розладі особистості ж патологічні риси характеру тотальні та щодо стабільні.
Відмінність психопатій від акцентуацій Є. Лічко, психопатії від акцентуацій (Z73.1) відрізняються тим, що виявляються завжди і скрізь (акцентуації виявляються колись до «місця найменшого опору в характері» важкі ситуації пред'являють підвищені вимоги) і призводять до соціальної дезадаптації.