Мідь окислюється і через пару місяців покривається чорним шаром оксиду міді (Cu2O), який захищає метал від подальшої корозії. Залежно від якості води, оксид міді надалі покривається або звичайним зеленим шаром карбонату міді (він тримається міцно, тому кращий), або сульфату міді (пухкий шар).
При правильній обробці, матеріал прослужить без корозії понад 100 років. Але важливо розуміти, де мідь буде стійка до каталізаторів корозії, а де є великий ризик її появи. Найбезпечніше застосовувати матеріал на відкритому повітрі і в прісній воді, незалежно від ступеня охолодження або нагрівання.
Зі слідами окислення на міді впораються 9-відсотковий оцет і кухонна сіль дрібного помелу. Для цього достатньо полити ділянки з нальотом оцтом і засипати сіллю. Дати відлежатися 10 хвилин, а в кінці промити водою. Цей засіб не тільки допомагає позбутися окислення, а й надає блиску.
Стійкість міді до чистої прісної води досить висока – від 0,005 до 0,25 мм на рік. Однак, якщо у воді присутні елементи, що гальмують появу захисних плівок на поверхні металу (кислоти, сірководень, аміак або хлориди), швидкість корозії помітно збільшується.