Шакал (тур. Çakal походить від санскр. Sṛgālaḥ) – узагальнена назва трьох або чотирьох видів сімейства псових (Canidae), що мешкають в Африці, Азії та Південно-Східній Європі. Шакал займає аналогічну екологічну нішу, як і койот у Північній Америці.
Шакал — смердюча тварина, яка харчується падаллю. У Стародавньому Єгипті шанувався як Анубіс – бог-покровитель померлих і забуття, який супроводжував душі померлих на Суд. Анубіс зображували або як чорного шакала, або як людину з головою шакала (собаки). В Індії – символ руйнування та зла.
Звичайний Шакал, або азіатський Шакал, або чекалка (лат. Canis aureus, дослівно – «собака золотиста») – ссавець із сімейства псових. Успішному поширенню шакала сприяє висока міграційна активність звіра, і навіть здатність використовувати антропогенні ландшафти.