Лікарі діагностували в Булгакова гіпертонічний нефросклероз – хворобу нирок. Булгаков почав вживати морфій, прописаний йому 1924 року, з метою зняття больових симптомів. Сліди морфію було виявлено на сторінках рукопису роману “Майстер і Маргарита” через три чверті століття після смерті Булгакова.
Діагноз стає зрозумілим: хронічна ниркова недостатність. Булгаков сам собі його ставить теж. У листі від 10.1939 до київського друга молодості Гшесинського Булгаков сам озвучує характер свого захворювання: “Ось настала і моя черга, у мене хвороба нирок, що ускладнилася розладом зору.
Лікарі діагностують у нього гіпертонічний нефросклероз. Письменник продовжує вживати морфій, прописаний йому 1924 року, з метою зняття больових симптомів. Уже з лютого 1940 року друзі та рідні постійно чергують біля ліжка Булгакова, а 10 березня 1940 року він помер.