Нині сірку отримують головним чином шляхом виплавки самородної сірки безпосередньо в місцях її залягання під землею. Сірчані руди добувають різними способами – залежно від умов залягання. Поклади сірки майже завжди супроводжують скупчення отруйних газів – сполук сірки.
У промисловості сірку можна отримувати як побічний продукт процесів у плавильних, коксових печах, при нафтопереробці, з топкових або природних газів. З природних підземних відкладень сірку видобувають, розплавляючи її перегрітою водою і доставляючи на поверхню стисненим повітрям і насосами.
Сірка утворюється під час вулканічних вивержень, під час вивітрювання сульфідів, під час розкладання гіпсоносних осадових товщ, а також у зв’язку з діяльністю бактерій. Головні типи родовищ самородної сірки – вулканогенні та екзогенні (хемогенно-осадові).
У природі сірка зустрічається як у самородному вигляді, так і у вигляді сполук, головним чином, сульфатів і сульфідів. Великі запаси самородної сірки виявлено в Середній Азії, Польщі, Мексиці, на півдні Італії.