ч.: монголи) – представник монгольських народів. Монгол (кирг. монол) – плем'я з кількох киргизьких пологів.
Згідно з Хасдоржем, люди, що мешкали в прилеглих місцях гори Мон в Ордосі, отримали назву мон. До нього додалося слово гол, внаслідок чого виникла назва монгол. Гол є монгольським словом, Що означає «центральний, основний».
Однією з північних гілок сяньбі були шивей, пращури нірун-монголів і дарлекін-монголів. По сусідству з Шивей проживали споріднені ним племена улохоу, дідоугань і доумолоу. З шивей виділилися кидані та цзубу. Кидані створили на зразок Серединної держави свою імперію Ляо (907-1125; династія Елюй).
МОНГОЛИ – Група кочових племен Східно-Центральної Азії, які на початку 13 ст. об'єдналися в єдиний народ під проводом великого завойовника Чингізхана.