मानवधर्मशास्त्र) та «Закони Ману» – Давньоіндійська збірка права: релігійно-моральних і правових розпоряджень, що приписується традицією легендарному прабатькові людства – Ману. Є однією з дев'ятнадцяти дхарма-шастр, які входять у літературу смерті.
У законах Ману простежується певна логіка викладу матеріалу, але ще виділення окремих галузей права, норму права не можна відокремити від релігійної і моральної норми. Законам Ману належить особливу увагу серед джерел права Індії. Їх зміст запозичувався і коментувався в середні віки.
Найбільш відомою дхармашастрой є Закони Ману (Ману – міфічний бог), складання яких датується періодом із ІІ ст. до зв. е. за II ст.
मनु) — титул, яким у текстах індуїзму називають прабатька людського роду. Ману – Це також перший цар, який правив землею і єдина людина, врятована Вішну від всесвітнього потопу (див. Матс'я).