Глибину свого занурення, а точніше, тиск води, риба сприймає за допомогою плавального міхура, що є в основному гідростатичним апаратом. Під час опускання риби на глибину зовнішній тиск води зростає, плавальний міхур стискається, і це сприймається численними нервовими закінченнями в стінках міхура.
Плавальний міхур зрівнює питому вагу риби з питомою вагою води, що дає змогу рибі висіти нерухомо, не спливаючи і не опускаючись. А щоб ненабагато змінити глибину, досить злегка підробляти плавниками. Регулювати глибину, зрозуміло, треба і на ходу.
Плавального міхура немає у хрящових риб – акул і скатів. Можливо, тому що їхній скелет легший за скелет інших риб. Обходяться без міхура і хижі риби, що швидко плавають. Сила цих хижаків дозволяє їм швидко змінювати глибину і не тонути.